Антипротестантська діяльність чорносотенців на Волині напередодні та під час Першої світової війни

Анотація

Метою статті є дослідження ключових напрямів антипротестантської діяльності чорносотенців на Волині та їх ролі у загостренні міжнаціональних взаємовідносин. Методологія дослідження ґрунтується на використанні спеціальних історичних (порівняльно-історичного  та хронологічного) та загальнонаукових методів дослідження (узагальнення, синтезу та аналізу), що у поєднанні з принципами історизму, поліфакторності та об’єктивізму, створило необхідні умови для об’єктивного аналізу та висвітлення поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автор на основі матеріалів чорносотенної преси, наукових праць та архівних документів дослідив антипротестантський напрям діяльності волинських чорносотенців, які спільно з кліром РПЦ сприяли загостренню міжконфесійних та міжнаціональних взаємовідносин у регіоні. Висновки. На основі неупередженого аналізу архівних документів, матеріалів періодичної преси та наукових праць досліджено ключові напрями антипротестантської діяльності волинських чорносотенців напередодні та під час Першої світової війни. З’ясовано, що на початку ХХ ст. на Волині спостерігалося зростання чисельності протестантських громад за рахунок місцевого населення. Відзначено, що протестантське віровчення у регіон було принесено німецькими та чеськими аграрними колоністами. Німецькі аграрні колоністи, що переселялися на Волинь були протестантами, але поступово протестантське віровчення почало розповсюджуватися й серед місцевого населення. Після початку діяльності чорносотенний Союз російського народу розпочав активну та цілеспрямовану кампанію спрямовану на дискредитацію протестантів. Напередодні й особливо під час Першої світової війни тиск з боку органів влади та чорносотенців на протестантів посилився. Проводячи антипротестантську діяльність союзники для ревнителів союзу та священників-місіонерів регулярно проводили у Почаївській Лаврі місіонерські антипротестантські курси. Інформація про діяльність священників-місіонерів публікувалася на сторінках чорносотенної преси. Цей напрям діяльності союзників сприяв ще більшому загостренню міжконфесійних і міжнаціональних взаємовідносин на Волині.