Етапи еволюції від ранніх Homo до людини сучасного фізичного типу: науковий огляд
DOI:
https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-44-114-122Ключові слова:
антропогенез, еволюція, Homo habilis, Homo erectus, Homo neanderthalensis, Homo sapiens sapiensАнотація
Метою статті є спроба проведення порівняльного аналізу морфологічних ознак Homo habilis і Homo erectus, їх місцевих варіацій, дослідження сутності «неандертальської проблеми» і вивчення проблеми наступності між Homo neanderthalensis і Homo sapiens sapiens. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових принципів: наукової об’єктивності, історизму, системного підходу, в аналізі історичних процесів, що розглядаються в зазначеній статті. Ефективними виявилися такі спеціальні історичні методи, як описовий, проблемно-хронологічний, історико-системний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження визначається тим, що використовуючи здобутки зарубіжних і вітчизняних науковців та надбання палеоантропології, генетики, автори пропонують власний погляд на еволюцію людства. Висновки. Африка виявилась ключовим місцем еволюційного процесу людини, адже тут було виявлено найбільше доказів існування давніх форм Homo та їх можливих предків. Австралопітеки як представники антропоїдів, які за мозковою будовою були ще близькими до приматів, але в той же час різноманіття австралопітеків було великим, що включало в себе і доволі прогресивні особини. Homo habilis стали першими, хто виготовляв знаряддя праці, що свідчить про їх вміння ефективно використовувати вдосконалену кисть руки. Безсумнівним представником роду Homo є Homo erectus з усіма його місцевими варіантами – відгалуженнями на інших континентах. Незважаючи на збереження ознак приматів у їх морфології, мозок цього виду вже має більшу схожість в інтелектуальному відношенні до сучасної людини, ніж мозок Homo habilis. Неандертальці стали першим виключно європейським видом в контексті їх географічного поширення на Землі. В останні два десятиліття спростовано лінійну модель еволюції «Homo neanderthalensis – Homo sapiens sapiens» завдяки застосуванню сучасних палеогенетичних методів та названо безліч причин масового вимирання їх популяції.
Завантажити
Посилання
Berger, L. R., Hawks, J., de Ruiter D. J., Churchill S. E., Schmid, P., Delezene, L. K., Kivell, T. L., Garvin H. M. & Williams, S. A. (2015). Homo naledi, a new species of the genus Homo from the Dinaledi Chamber, South Africa. eLif, 10. https://doi.org/10.7554/eLife.09560.003
Finlayson, C. & Carrion, J. S. (2007). Rapid Ecological Turnover and Its Impact on Neanderthal and Other Human Populations. Trends Ecology and Evolution, Vol. 22, Issue 4, 167–222. https://doi.org/10.1016/j.tree.2007.02.001
Green, R. E., J. Krause, S. E. Ptak, A. W. Briggs, M. T. Ronan, J. F. Simons, L. Du, M. Egholm, J. M. Rothberg, M. Paunovic & S. Pääbo. (2006). Analysis of one million base pairs of Neanderthal DNA. Nature, 444 (7117), 330–363. https://doi.org/10.1126/science.aad9416
Hawks, J., Elliott, M., Schmid, P., Churchill, S. E., Darryl J de uiter, Roberts, E. M., Hilbert-Wolf , H., Garvin, H. M. & Williams S. A. (2017). New fossil remains of Homo naledi from the Lesedi Chamber, South Africa. eLif. 9. https://doi.org/10.7554/eLife.24232
Leakey, L. S. B. (1966). Homo habilis, Homo erectus and the Australopithecines. Nature, 209, 1279–1281. https://doi.org/10.1038/2091279a0
Leakey, L. S. B., Tobias, P. V. & Napier, J. R. (1964). A New Species of The Genus Homo From Olduvai Gorge. Nature, 202, 7–9. https://doi.org/10.1038/202007a0
Noonan, J. P, Coop, G., Kudaravalli, S., Smith, D., Krause, J., Alessi, J., Chen, F., Platt, D., Pääbo, S., Pritchard, J. K. & Rubin E. M. (2006). Sequencing and analysis of Neanderthal genomic DNA. Science, Nov 17; 314 (5802):1113–8. https://doi.org/10.1126/science.1131412
Stancampiano, L.M., Sistiaga, A., Uribelarrea del Val, D., Aramendi, J., Baquedano, E., Mabulla, A., Domínguez-Rodrigo, M. & Magill, C. R. (2022). New site at Olduvai Gorge (AGS, Bed I, 1.84 Mya) widens the range of locations where hominins engaged in butchery. Scientific Reports, 12. https://doi.org/10.1038/s41598-022-14031-1
Vernot, B., Tucci, S., Kelso, J., Schraiber, J. G., Wolf, A B., Gittelman, R. M, Dannemann, M., Grote, S. , Mccoy, R. C., Norton, H, . Scheinfeldt, L. B., Merriwether, D. A., Koki, G, Friedlaender, J. S. , Wakefield, J., Pääbo, S. & And Joshua M. Akey. (2016). Excavating Neandertal and Denisovan DNA from the genomes of Melanesian individuals. Science. 17 Mar.Vol 352, Issue 6282, 235-239. https://doi.org/10.1126/science.aad9416
Yirka, B. (2019). Evidence found of Denisovans interbreeding with humans in Southeast Asia more recently than thought. Phys.org., Аpril 2, https://phys.org/news/2019-04-evidence-denisovans-interbreeding-humans-southeast.html
Баженов, О. Л. (2014). Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання. Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В, 296 с.
Беззубенко, А. В., & Мірошніченко, С. В. (2017). Історія стародавнього світу. Схід, Греція, Рим: Навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету. Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 370 с.
Бергер, Ли & Хокс, Дж. (2020). Почти человек: как открытие Homo naledi изменило нашу историю: перевод с английского А. Черного. Москва: Издательство: Манн, Иванов и Фербер, 320 с.
Білик, В. А. (2016). Історія первісного суспільства. Навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету. Луцьк: ПП Іванюк, 63 с.
Борисова, О. В. (2009). Соціально-історична антропологія: Електронний навчальний посібник. Луганськ, 270 с.
Марков, А & Наймарк, Е. (2021). Эволюция человека. Книга 3: Кости, гены и культура. Москва: АСТ, 624 с.
Ніколіна, І., & Мазур, І. (2023). Теорії антропогенезу та їх еволюція в науковому дискурсі. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 43, 54–62. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-43-54-62
Огінова, І. О. (2011). Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі): підручник. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 540 с.
Окладников, А. П. (1940). Неандертальский человек и следы его культуры в Средней Азии. (Предварительные даннные и выводі о раскопках в гроте Тешик-Таш). Советская археология, 5, 5–19.
Ринкон, П. (2017). Загадочные Homo naledi – наши предки или двоюродные пращуры? BBC News, 10 мая. https://www.bbc.com/russian/features-39865500
Роменская (Стригоцкая), Т. А. (2018). К вопросу о происхождении речи. Статья вторая: Homo Habilis и Homo erectus. Вестник музикальной науки, 3 (21), 48–55.
Сегеда, С. (2001). Антропологія: Навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ: «Либідь», 336 с.
Сітнікова, І. (2020). Науковці знайшли у Тибеті ДНК Денисівської людини. Це перша така знахідка за межами Сибіру. https://hromadske.ua/posts/naukovci-znajshli-u-tibeti-reshtki-dnk-denisivskoyi-lyudini-ce-persha-taka-znahidka-za-mezhami-sibiru
Товтин Я. І. (2014). Cучасні наукові дискусії щодо походження неандертальця. Науковий вісник Ужгородського університету (Cерія «Історія»), Вип. 2 (33), 73–76.
Хрисанфова, Е. Н. & Перевозчиков, И. В. (2005). Антропология: учебник. Москва: Изд-во Моск. ун-та: Наука, 400 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Інна Ніколіна, Володимир Очеретяний
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
