Природоохоронні інституції Вінниччини другої половини 1940-х – початку 1970-х років
DOI:
https://doi.org/10.31652/2411-2143-2024-50-104-109Ключові слова:
охорона природи, природні ресурси, заповідники, заказники, пам’ятки природи, природоохоронні інституціїАнотація
Метою статті є розгляд питань охорони природи на Вінниччині у другій половині 1940-х на початку 1970-х років. Показано, що в цей період вирішення окресленої проблеми розглядалось як виявлення окремих цінних об’єктів природи, вилучення їх зі сфери господарського використання та цілковита охорона. Методологія дослідження ґрунтується на принципі об’єктивності та історизму, системному підході до вивчення історичних, природоохоронних та соціально-економічних явищ у їх розвитку і взаємозв’язках. Використання методів аналізу та синтезу, проблемно-тематичного, описового та історикохронологічного підходу дозволило оптимально вирішити завдання дослідження. Наукова новизна міститься у системному використанні порівняльного аналізу роботи природоохоронних інституцій в Україні в цілому і на Вінниччині зокрема. Висновки. Встановлено, що охорона природи не була пріоритетним напрямом державної політики в СРСР, але згодом почали впроваджуватися перші природоохоронні заходи. У 1960-х роках на Вінниччині почали з’являтися заповідні зони та заказники, а також розроблялися програми з охорони водних ресурсів і ґрунтів. Проте вплив цих заходів був обмеженим через недостатнє фінансування, відсутність системного підходу та брак екологічної освіти.
Завантажити
Посилання
Бегека, А. Д. (1996a). Історія охорони природи в Україні (до кін. ХVIII ст.). Миколаїв, 132 с.
Бегека, А. Д. (1996b). Нарис з історії охорони природи (до ХХ ст.). Київ, 89 с.
Васюта, О. А. (2000). Проблеми та протиріччя охорони природи в Україні в період тоталітарної доби (20-50-ті роки ХХ ст.). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: збірник на пошану проф. Юрія Сливки. Випуск 7 ін-т українознавства НАН України. Львів. С. 51-57.
Васюта, О. А. (2004). Екологічна політика: національні та глобальні реалії. Чернівці: «Зелена Буковина», 550 с.
Васюта, С. І. (1999). Історіософічна концептуалізація досліджень проблеми генезис кризового стану природного середовища України. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Випуск 8. Тернопіль. С. 90-103.
Вербицький, В. В. (2003). Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи. Київ, 302 с.
Гродзинський, М. Д. & Стеценко, М. П. (2003) Заповідна справа в Україні: навчальний посібник. Київ, 306 с.
ДАВО – Державний архів Вінницької області.
Денисик, Г. І. & Любченко, В. Є. (2000). Заповідне Поділля. Краєзнавчі нариси. Вінниця: «Тезис», 104 с.
Липа, А. Л. & Федоренко, А. П. (1969). Заповідники і пам'ятки природи України. Київ: «Урожай», 187 с.
Підоплічко, Г. П. (1958). Охорона природи на Україні. Київ: Друкарня «Радянська Україна», 59 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Анна Маліновська
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
