Історичний наратив як засіб пропаганди у формуванні політики пам’яті та меморіалізації Сілезії (1945–1956 рр.)

Анотація

Метою статті є дослідити формування змісту та способів поширення нового історичного наративу як засобу пропаганди комуністичним режимом Польщі та як одного з дієвих факторів реполонізації на землях Сілезії протягом 1945–1956 років. Методологія дослідження визначена його метою і завданнями. Ключовими методологічними принципами, застосованими в дослідженні, є принципи критичного аналізу джерел, історизму, об’єктивності, системного підходу. Застосування вказаних принципів дає можливість дослідити об’єктивні підстави, ідеологічні завдання, принципи формування змісту та способи поширення історичної пропаганди серед населення Сілезії протягом досліджуваного періоду. Окрім загальнонаукових методів аналізу та синтезу, застосовані історико-хронологічний та історико-генетичний методи, за допомогою яких було досліджено процес становлення і розвитку історичної пропаганди як одного з вагомих факторів реполонізації Сілезії в 1945–1956 рр. Наукова новизна роботи полягає у тому, що на основі аналізу джерельного матеріалу, зокрема публікацій в ЗМІ, що виходили в Сілезії протягом 1945–1956 рр., простежено формування змісту нового для регіону зокрема та Польщі в цілому історичного наративу, в якому обґрунтовувався новий етнічний та суспільно-політичний статус Сілезії. Встановлено, що цей наратив являв собою вагомий фактор пропаганди і виступав частиною комплексу заходів із реполонізації Сілезії вказаного періоду. Висновки. В процесах реполонізації Сілезії вагомим фактором була пропаганда, одним із ключових засобів якої було формування нового історичного наративу. Головними змістовими компонентами цього наративу були твердження про історичну закоріненість польського населення на землях Сілезії, насильницький характер германізації регіону, прогресивну роль комуністичної партії та СРСР в поверненні цих земель до складу Польщі. Цей наратив формувався в два етапи, із яких перший (1945–1948) відрізнявся більш науковим характером і метою та мав обґрунтування історичної закоріненості польського етнічного елементу в регіоні. На другому етапі (1949–1956) внутрішні політичні зміни призвели до посилення в змісті історичної пропаганди комуністичної ідеології, яка значною мірою витіснила зміст національної історії. На основі вказаного наративу протягом 1945–1956 рр. на теренах Сілезії було сформовано локальний варіант історичної пам’яті, де поєднувались елементи етнічної історії та комуністичної ідеології.