Підпорядкування як умова виживання: дисципліна в УПА в 1943 – на початку 1944 рр.

Анотація

Метою дослідження є проаналізувати дисципліну в Українській повстанській армії з 1943 р. до лютого 1944 р. як багатовимірний феномен, що поєднував організаційний контроль і морально-ідеологічні практики. Дисципліна в УПА розглядається не тільки як інструмент управління, а як глибоко вкорінений моральний та ідеологічний механізм, що визначав моделі поведінки, структурував підпільне життя та впливав на формування внутрішнього світу повстанця. Основна увага зосереджена на аналізі діяльності ОУН(б) і відділів УПА, які діяли в означений відрізок часу на Волині і Поліссі. Методологічно дослідження базується на міждисциплінарному підході, поєднанні концептуальних напрацювань у галузях військової історії, історії повсякденності, соціальної психології та культурної антропології. Фокус дослідницьких процедур спрямовувався на аналіз інструкцій, наказів, протоколів та спогадів, які дають змогу простежити, як дисципліна регулювала не тільки бойову поведінку, а й повсякденне життя, емоції, міжособистісні стосунки та межі дозволеного у воєнний час. У тексті застосовується сучасний термінологічний апарат, ґрунтовно апробований у світовій соціогуманітаристиці та воєнній антропології. Висновки. Дисципліна стала одним із вирішальних чинників функціонування Української повстанської армії, її здатності виживати і виконувати поставлені завдання у надзвичайно складних обставинах протистояння з кількома набагато сильнішими тоталітарними мілітарними машинами – більшовицькою і нацистською. Не менш важливо, що дисципліна була ядром повстанської етики та засобом формування нової чоловічої ідентичності. Поглиблене студіювання вказаних аспектів національно-визвольного руху уможливлює з’ясування особливих рис повсякденного життя в УПА як простору постійної напруги між свободою, порядком і страхом. Аналіз нормативного виміру дисципліни (крізь призму статутів, наказів та інструкцій) та її практичних виявів у конкретних ситуаціях, а також покарання за її порушення, внутрішньоорганізаційних конфліктів та морального вибору сприяє адекватній реконструкції складних військових та соціально-психологічних явищ, пов’язаних з існуванням та діяльністю УПА, дозволяє зрозуміти глибинні мотивації її вояків та моделі поведінки у різноманітних, часто екзистенційних умовах.