Агентурно-оперативна діяльність радянських спецслужб у середовищі чернечої громади Глинської пустині (середина 1950-х років)

Анотація

Метою дослідження є з’ясування особливостей, масштабів та наслідків агентурно-оперативної діяльності радянських спецслужб у середовищі чернечої громади Глинської пустині у середині 1950-х років. Методологічну основу дослідження становить поєднання принципів історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерел, що дозволило відтворити особливості агентурно-оперативної діяльності радянських спецслужб у середовищі чернечої громади Глинської пустині. Використано міждисциплінарний підхід, який інтегрує здобутки історії релігії, політичної історії та історії спецслужб, а також мікроісторичну перспективу, завдяки якій конкретна чернеча громада розглядається як відображення ширших процесів державно-церковних відносин у тоталітарному суспільстві. У процесі дослідження застосовано історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний, просопографічний методи дослідження. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу та системному аналізі архівних матеріалів КДБ, що висвітлюють масштаби й методи агентурного контролю за Глинською пустинню у середині 1950-х років. Показано подвійний вимір чернечого служіння в умовах тоталітарної держави: збереження духовної традиції та вимушене існування під постійним наглядом радянських спецслужб. Висновки. Основними напрямами діяльності спецслужб у середовищі чернецтва Глинської пустині були документування проповідей, контроль за контактами братії, недопущення формування мережі впливу серед мирян та систематичне вербування нових інформаторів. Агентурна мережа поєднувала духовних агентів із числа братії та колишніх насельників монастиря і світських агентів, що діяли серед паломників та місцевого населення, забезпечуючи багаторівневий контроль за внутрішнім і зовнішнім життям обителі. Постійна присутність агентури, провокації та компрометаційні заходи формували атмосферу недовіри й психологічного тиску, що суттєво ускладнювало традиційне чернече служіння та підривало основу спільнотного життя, побудованого на довірі й братерській любові. Водночас монастир зберігав духовну привабливість, залишаючись центром паломництва та духовного наставництва.