П’ятидесятницькі релігійні союзи України як об’єкт оперативної розробки органів НКДБ-МДБ за часів пізнього сталінізму (1944–1953)

Анотація

Мета статті – проаналізувати зміст агентурно-оперативної роботи радянських спецслужб, яку вони проводили в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз і синтез; метод індуктивної та дедуктивної логіки) та спеціальноісторичних (історико-логічний та системно-структурний) методів. Наукова новизна дослідження полягає у спробі автора на основі маловідомих або таких, що вперше вводяться до наукового обігу, документів з роботи антирелігійних підрозділів органів НКДБМДБ висвітлити зміст проведеної ними роботи в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Висновки. В період пізнього сталінізму п’ятидесятницькі релігійні союзи України, як і в довоєнні роки, залишались об’єктом оперативної розробки радянських спецслужб. Причиною цього слугували особливості п’ятидесятницького віровчення, «містицизм» («духовне» хрещення і глоссолалії) та пацифізм, які аж ніяк не вписувались в атеїстично-раціоналістичну псевдонаукову марксистсько-ленінську модель «ідеального» комуністичного суспільства. Зважаючи на зміну парадигми державно-церковних відносин у СРСР, викликану Другою світовою війною, органи НКДБ-МДБ були також змушені змінити методи своєї роботи в релігійній сфері, зокрема по відношенню до п’ятидесятників. Не маючи можливості в умовах легалізації релігії в СРСР ліквідувати відроджені за часів німецької окупації релігійні союзи п’ятидесятників адміністративно-оперативним шляхом, органи НКДБ-МДБ пішли на хитрість і вирішили ліквідувати їх шляхом приєднання до підконтрольного радянським спецслужбам євангельськобаптистського союзу ВРЄХБ. Для реалізації цього плану радянські органи держбезпеки протягом восьми років використовували різні агентурно-оперативні комбінації, поєднані з відвертими репресивними заходами (по суті – масштабними операціями), спрямованими на корегування релігійної палітри України та приєднання п’ятидесятників до складу ВРЄХБ. Однак усі вони виявились недостатніми, оскільки не призвели до повного об’єднання п’ятидесятників з баптистами. Ця обставина дозволила керівникам нереєстрованих п’ятидесятників, після смерті Й. Сталіна та звільнення їх з таборів, продовжити роботу над створенням власного союзу та над реєстрацією його в органах радянської влади окремо від ВРЄХБ.