Історико-культурна спадщина України в умовах екзистенційного виклику
DOI:
https://doi.org/10.31652/2411-2143-2024-47-99-108Ключові слова:
історико-культурна спадщина, ідентифікація, персоніфікація, деколонізація, захист, збереження, міжнародне правоАнотація
Мета статті – оцінка становища історико-культурної спадщини України в умовах надзвичайно високого рівня загрози її існуванню внаслідок повномасштабної війни російської федерації проти України та майбутніх перспектив. Наукова новизна полягає у постановці та презентації комплексу теоретико-методологічних аспектів ідентифікації, персоніфікації, деколонізації, загальнонаціонального та світового значення історико-культурної спадщини України, її збереження та використання; аналізу об’єктивних тенденцій формування умов її майбутнього існування. Висновки. Виклад матеріалу, зокрема певних дискусійний питань, дозволяє зробити висновки щодо основних концептуальних положень, ідентифікації і персоніфікації матеріальної та духовної спадщини України, деколонізації музейного контенту. Це відкриває шлях для визначення обсягу, національної, мультикультурної та загальносвітової складових, внеску української історико-культурної спадщини у розвиток світової цивілізації. Реалії сьогодення вимагають формулювання нових засад захисту та збереження пам’яток історії і культури (монументального мистецтва та археології як нерухомого та рухомого компонентів спадщини, інституцій її місцезнаходження – музеїв, заповідників, науково-дослідних, навчальних закладів та ін.); дослідження особливостей формування нових контурів історико-культурного простору, його існування та розвитку в умовах продовження воєнних дій і після їх завершення, нових засад пошуку та повернення історико-культурної спадщини на основі міжнародного права; вдосконалення існуючого світового законодавства з урахуванням специфіки сучасних форм агресії та військових злочинів на основі фактологічного матеріалу російсько-української війни.
Завантажити
Посилання
Abu-Lughod, L. (1989). Before European Hegemony: The World-System A.D. 1250-1350. N.Y, 443 s.
Brzezinski, Z. (1992). Ukraine Will Have to Develope Its Own Model. News from Ukraine, № 30. 3
Follow-up to decisions and resolutions adopted (2021). Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions, part I: Programmed issues, E. Follow-up of the situation in the Autonomous Republic of Crimea (Ukraine). Conference: UNESCO. Executive Board, 212th, [624], Document code: 212 EX/5.I.E.
Kotlyar, Yu., Lymar, M. (2023). Ukrainian sheld in defense of European civilization: chronology and peiodization. Eminak ,3 (43). 255-271. https://doi.org/10.33782/eminak2023.3(43).669
Беляева, С., Бубенок, О. и др. (2018). Огузы на рубежах Южной Руси / Институт востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины. К.: Институт востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины, 224 с.
Бжезінський, З. (2000). Велика Шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. Пер. з англ. О. Фешовець. Л. ; Івано-Франківськ : [б.в.]: Лілея-НВ, 236 с.
Біляєва, С. та ін. (1997). Українські культурні цінності в Росії: Археологічні колекції України; Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України, НАН України, Інститут археології. К. : [б.в.], 298 с.
Борисенко, В. (2022). Дискусійні проблеми національної ідентичності під час російсько-української війни у ХХІ столітті. Етнічна історія народів Європи, Київ. Вип.68. 7-13. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2022.68.01
Державний реєстр нерухомих пам’яток (2023). В Україні з’явився Державний реєстр нерухомих пам’яток. https://gwaramedia.com/u-kyievi-prezentuvaly-derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok/
Забута спадщина (2023). Портал про переміщені і втрачені історичні та культурні цінності. http://lostart.org.ua/ua/docs/952.html
Залізняк, Л. (2014). Україна між Заходом та Сходом. Про витоки і суть російсько-української війни 2014р. Київ: «Шлях», 167 с.
На розі двох світів. (2018). Історична спадщина України та Литви на території Херсонської області. Київ; Херсон: Гілея,72 с.
Нагорна, Л. (2008). Регіональна ідентичність: український контекст. К.: ІПіЕНД імені І. Ф.Кураса НАН України, 405 с.
Пам’яткознавство (2009). Правова охорона культурних надбань: зб. док. упоряд. Л.В. Прибєга; ред. кол. Ю. П. Богуцький [та ін.]; Інститут культурології Академії мистецтв України. К. : Ін-т культурології АМУ, 412 с.
Панельна дискусія (2022). «Війна Росії проти України 2014–2022 рр.: історична ретроспектива і спроби наукової рефлексії» (19-20 травня 2022 р.) (уклали: О. Лисенко, О. Маєвський, В. Нахманович). Український історичний журнал, № 4. 4-54.
Ришняк, О. (2022). Культурна спадщина у воєнному конфлікті: міжнародний досвід другої половини ХХ – початку ХХІ ст. та українська дійсність. Український історичний журнал, № 4. 59-173. https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.159
Смолій, В., Ясь, О. (2022). Українська соціогуманітаристика воєнної доби: виклики, перспективи, можливості. Український історичний журнал. 2022. № 4. С. 55-70. https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.055
Фортеця Тягинь (2021). Дослідження 2019-2021 років. Київ-Херсон. ІА НАН України, ХМГО «Культурний центр Україна-Литва», 120 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Svitlana Biliaieva, Оlha Skus, Olena Dzhahunova

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.